Завдання
1. Виконати завдання практичної роботи
2. Прочитати інформацію. Виписати головне у зошит
Інвентар і спорядження лижника-гонщика
До лижного інвентарю відноситься: лижі, лижні палки, кріплення, взуття, одяг і лижні мастила.
Лижі за характером використання діляться на дві основні групи:
1. Ступаючі лижі (снігоступи) – застосовуються під час довгого стояння на місці у мисливців, на лісозаготовці та ін. Вони мають овальну або ракетоподібну форму і являють собою дерев’яні ободи переплетені мотузками або ременями. Довжина лижі – 40-60 см, ширина – 20-25 см.
2. Ковзні лижі – застосовуються під час пересування по снігу зі сковзанням. У свою чергу всі ковзні лижі поділяються на – спортивно-бігові, стрибкові, горні, для фрістайлу, сноуборди, мисливські, дитячі, водні та лижеролери.
Будова гоночної лижі
. Довжина лижі від 180 до 220 см. Лижа, яка лежить на рівній поверхні, торкається її двома точками, а ця відстань на лижі називається – ковзною поверхнею лижі – 1. Лижа також має:
- носковий загин – 2;
- вантажну площадка, на якій кріпиться лижне взуття –– 3;
- п’яточну частина, яка також трохи піднята угору – 4.
Відстань по вертикалі між поверхнею снігу і найвищою точкою ковзної поверхні лижі має назву – ваговий прогин – 5. На ковзній поверхні лижі є жолобок напівкруглої форми, який проходить по середній лінії лижі і забезпечує прямолінійне ковзання.
Гоночна лижа в розрізі має таку структуру:
1 - жолоб для прямолінійного ковзання
Під час підбору лиж враховується зріст і вага лижника. Довжина лиж при пересуванні класичними ходами повинна бути такою, щоб носові загини лиж знаходилися на рівні середини кисті витягнутої угору руки. Під час конькових 31
ходів лижі повинні бути на 10-20 см коротшими. Відповідність лиж вазі гонщика визначається висотою вагового прогину за таблицями. В залежності від матеріалу з якого виготовляють лижі, вони бувають дерев’яні і пластикові. Дерев’яні лижі виготовляють з берези, а краї лижі окантовують більш цупким деревом (дуб, бук, гікарь). Дерев’яні лижі бувають різних сортів: від третього до вищого.
З 1974 року широке застосування отримали пластикові гоночні лижі. Вони більш міцні та пружні ніж дерев’яні, краще ковзають і значно легші (пара важить 1,2 – 1,5 кг). Пластикові лижі вужчі, а розмір жолобка вдвічі вужчий, ніж у дерев’яних. Існує два різновиди пластикових лиж:
- напівпластикові – в основі яких дерево, знизу і зверху вкрите пластиком;
- пластикові – в основі яких жорсткий пенопласт, також вкритий пластиком.
Під час підбору лиж враховується зріст і вага лижника. Довжина лиж при пересуванні класичними ходами повинна бути такою, щоб носові загини лиж знаходилися на рівні середини кисті витягнутої угору руки. Під час конькових ходів лижі повинні бути на 10-20 см коротшими. Відповідність лиж вазі гонщика визначається висотою вагового прогину за таблицями. Підготовка дерев’яних лиж до занять проводиться у три етапи:
1 етап – цикльовка або шліфовка нових лиж виконується спеціальною циклею або наждачним папером від носка до п’яти лижі, що сприяє прибиранню нерівностей та зайвих частинок.
2 етап – просмолка виконується 2-3 рази. На добре розігріту поверхню лижі пензлем наносять підігріту смолку або пропитку, потім ковзну поверхню лижі прогрівають над відкритим вогнем (паяльної лампи тощо) до кипіння смоли, після вистигання залишки смоли знімають.
3 етап – нанесення мастила виконується з урахуванням температури повітря і стану снігу, на носкові і п’яточні частини лиж наносять один слой мастила, а вантажну площадку – два, три слою, що виключає просковзання лиж назад під час відштовхування.
Підготовка пластикових лиж до занять також проводиться у три етапи:
1 етап – цикльовка виконується металевою циклею, до повного видалення ворсу з ковзної поверхні лижі;
2 етап – нанесення парафіну спочатку на носові й п’яточні частини лижі, а потім прогріти праскою (100-150º), після вистигання залишки видаляють;
3 етап – нанесення тримаючої мазі на вантажну площадку лиж і розрівняння її за допомогою розтирки.
Лижні кріплення за ступенем жорсткості розділяються на три основних типи: м’які п’яточні, напівжорсткі та жорсткі рантові. М’які п’яточні кріплення застосовуються лише у дитячих лижах, де є отвір на вантажній площадці лиж. Дане кріплення дозволяє застосовувати будь-яке взуття для пересування на лижах, але не має достатньої міцності для керування лижами. Напівжорсткі кріплення також не потребує спеціального лижного взуття, але може використовуватися на будь-яких гоночних лижах. Складається воно з двох металевих скоб, що кріпляться до вантажної площадки, носового ременя і п’яточного ременя або металевої пружини зі спеціальних замком, який дозволяє регулювати розмір кріплення в залежності від розміру взуття. Жорстке рантове кріплення найбільш зручне та надійне у використанні, міцно кріпить спеціальне лижне взуття до лижі й в той же час надає можливість вільно виконувати будь-які рухи. Воно складається зі скоби, дужки та замка.
Скоба перешкоджає зісковзанню черевика з лижі у поперековому напрямку. В основі скоби знаходяться три отвори для шурупів, за допомогою яких скоба кріпиться до лижі, а на відстані 15-20мм від переднього краю скоби знаходяться три-чотири штирки, на які одіваються лижні черевики.
Дужка кріпиться до бокових частин скоби, та за її допомогою рант лижного черевика притискається до основи кріплення.
Замок робиться у вигляді гребеня з двома-трьома прорізями, в які входить передній загнутий край дужки. Для встановлення кріплення лижу ставлять ковзною поверхнею на олівець або викрутку і визначають вісь центру тяжіння лижі. Потім кріплять лижний черевик до скоби кріплення і встановлюють їх на лижу таким чином, щоб вісь центра тяжіння лижі була на 1-1,5 см позаду носка черевика. Утримуючи кріплення на лижі, відмічають отвори для кріплення на вантажній площадці, свердлять отвори для шурупів і вкручують їх (попередньо намащують їх смолою). Під серединою каблука черевика на вантажну площадку прикріплюють підп’ятник, для того щоб черевик не зісковзував у поперековому напрямку з лижі.
Лижні палки повинні бути міцними, пружними та легкими. Вони складаються з трубки конусної форми, рукоятки, петлі для руки, наконечника, кільця і штирка. Діаметр трубки біля рукоятки – 16-17мм, а біля наконечника –11-12 мм, тому центр тяжіння палки зміщено до рукоятки, що створює відчуття зручності і легкості. Трубка виготовляється з дюралюмінію або скловуглеволокнистого матеріалу, рукоятка – з пластмаси, на яку наклеюється тонка шкіра і кріпиться петля для руки. На відстані 5-7 см від нижнього краю трубки кріпиться пластмасове кільце, для того щоб палка не заглиблювалась повністю у сніг. Знизу в лижну палку вставляється стальний штир довжиною 0,8-1 см, який попереджає просковзування назад лижної палиці. Лижні палиці підбираються у відповідності зі зростом лижника. Для пересування класичними способами лижні палки повинні у вертикальному положенні доходити до середини плечового суглобу, а для пересування коньковими способами – палки повинні бути на 15-20 см довше.
1. Виконати завдання практичної роботи
2. Прочитати інформацію. Виписати головне у зошит
Інвентар і спорядження лижника-гонщика
До лижного інвентарю відноситься: лижі, лижні палки, кріплення, взуття, одяг і лижні мастила.
Лижі за характером використання діляться на дві основні групи:
1. Ступаючі лижі (снігоступи) – застосовуються під час довгого стояння на місці у мисливців, на лісозаготовці та ін. Вони мають овальну або ракетоподібну форму і являють собою дерев’яні ободи переплетені мотузками або ременями. Довжина лижі – 40-60 см, ширина – 20-25 см.
2. Ковзні лижі – застосовуються під час пересування по снігу зі сковзанням. У свою чергу всі ковзні лижі поділяються на – спортивно-бігові, стрибкові, горні, для фрістайлу, сноуборди, мисливські, дитячі, водні та лижеролери.
Будова гоночної лижі
. Довжина лижі від 180 до 220 см. Лижа, яка лежить на рівній поверхні, торкається її двома точками, а ця відстань на лижі називається – ковзною поверхнею лижі – 1. Лижа також має:
- носковий загин – 2;
- вантажну площадка, на якій кріпиться лижне взуття –– 3;
- п’яточну частина, яка також трохи піднята угору – 4.
Відстань по вертикалі між поверхнею снігу і найвищою точкою ковзної поверхні лижі має назву – ваговий прогин – 5. На ковзній поверхні лижі є жолобок напівкруглої форми, який проходить по середній лінії лижі і забезпечує прямолінійне ковзання.
Гоночна лижа в розрізі має таку структуру:
1 - жолоб для прямолінійного ковзання
Під час підбору лиж враховується зріст і вага лижника. Довжина лиж при пересуванні класичними ходами повинна бути такою, щоб носові загини лиж знаходилися на рівні середини кисті витягнутої угору руки. Під час конькових 31
ходів лижі повинні бути на 10-20 см коротшими. Відповідність лиж вазі гонщика визначається висотою вагового прогину за таблицями. В залежності від матеріалу з якого виготовляють лижі, вони бувають дерев’яні і пластикові. Дерев’яні лижі виготовляють з берези, а краї лижі окантовують більш цупким деревом (дуб, бук, гікарь). Дерев’яні лижі бувають різних сортів: від третього до вищого.
З 1974 року широке застосування отримали пластикові гоночні лижі. Вони більш міцні та пружні ніж дерев’яні, краще ковзають і значно легші (пара важить 1,2 – 1,5 кг). Пластикові лижі вужчі, а розмір жолобка вдвічі вужчий, ніж у дерев’яних. Існує два різновиди пластикових лиж:
- напівпластикові – в основі яких дерево, знизу і зверху вкрите пластиком;
- пластикові – в основі яких жорсткий пенопласт, також вкритий пластиком.
Під час підбору лиж враховується зріст і вага лижника. Довжина лиж при пересуванні класичними ходами повинна бути такою, щоб носові загини лиж знаходилися на рівні середини кисті витягнутої угору руки. Під час конькових ходів лижі повинні бути на 10-20 см коротшими. Відповідність лиж вазі гонщика визначається висотою вагового прогину за таблицями. Підготовка дерев’яних лиж до занять проводиться у три етапи:
1 етап – цикльовка або шліфовка нових лиж виконується спеціальною циклею або наждачним папером від носка до п’яти лижі, що сприяє прибиранню нерівностей та зайвих частинок.
2 етап – просмолка виконується 2-3 рази. На добре розігріту поверхню лижі пензлем наносять підігріту смолку або пропитку, потім ковзну поверхню лижі прогрівають над відкритим вогнем (паяльної лампи тощо) до кипіння смоли, після вистигання залишки смоли знімають.
3 етап – нанесення мастила виконується з урахуванням температури повітря і стану снігу, на носкові і п’яточні частини лиж наносять один слой мастила, а вантажну площадку – два, три слою, що виключає просковзання лиж назад під час відштовхування.
Підготовка пластикових лиж до занять також проводиться у три етапи:
1 етап – цикльовка виконується металевою циклею, до повного видалення ворсу з ковзної поверхні лижі;
2 етап – нанесення парафіну спочатку на носові й п’яточні частини лижі, а потім прогріти праскою (100-150º), після вистигання залишки видаляють;
3 етап – нанесення тримаючої мазі на вантажну площадку лиж і розрівняння її за допомогою розтирки.
Лижні кріплення за ступенем жорсткості розділяються на три основних типи: м’які п’яточні, напівжорсткі та жорсткі рантові. М’які п’яточні кріплення застосовуються лише у дитячих лижах, де є отвір на вантажній площадці лиж. Дане кріплення дозволяє застосовувати будь-яке взуття для пересування на лижах, але не має достатньої міцності для керування лижами. Напівжорсткі кріплення також не потребує спеціального лижного взуття, але може використовуватися на будь-яких гоночних лижах. Складається воно з двох металевих скоб, що кріпляться до вантажної площадки, носового ременя і п’яточного ременя або металевої пружини зі спеціальних замком, який дозволяє регулювати розмір кріплення в залежності від розміру взуття. Жорстке рантове кріплення найбільш зручне та надійне у використанні, міцно кріпить спеціальне лижне взуття до лижі й в той же час надає можливість вільно виконувати будь-які рухи. Воно складається зі скоби, дужки та замка.
Скоба перешкоджає зісковзанню черевика з лижі у поперековому напрямку. В основі скоби знаходяться три отвори для шурупів, за допомогою яких скоба кріпиться до лижі, а на відстані 15-20мм від переднього краю скоби знаходяться три-чотири штирки, на які одіваються лижні черевики.
Дужка кріпиться до бокових частин скоби, та за її допомогою рант лижного черевика притискається до основи кріплення.
Замок робиться у вигляді гребеня з двома-трьома прорізями, в які входить передній загнутий край дужки. Для встановлення кріплення лижу ставлять ковзною поверхнею на олівець або викрутку і визначають вісь центру тяжіння лижі. Потім кріплять лижний черевик до скоби кріплення і встановлюють їх на лижу таким чином, щоб вісь центра тяжіння лижі була на 1-1,5 см позаду носка черевика. Утримуючи кріплення на лижі, відмічають отвори для кріплення на вантажній площадці, свердлять отвори для шурупів і вкручують їх (попередньо намащують їх смолою). Під серединою каблука черевика на вантажну площадку прикріплюють підп’ятник, для того щоб черевик не зісковзував у поперековому напрямку з лижі.
Лижні палки повинні бути міцними, пружними та легкими. Вони складаються з трубки конусної форми, рукоятки, петлі для руки, наконечника, кільця і штирка. Діаметр трубки біля рукоятки – 16-17мм, а біля наконечника –11-12 мм, тому центр тяжіння палки зміщено до рукоятки, що створює відчуття зручності і легкості. Трубка виготовляється з дюралюмінію або скловуглеволокнистого матеріалу, рукоятка – з пластмаси, на яку наклеюється тонка шкіра і кріпиться петля для руки. На відстані 5-7 см від нижнього краю трубки кріпиться пластмасове кільце, для того щоб палка не заглиблювалась повністю у сніг. Знизу в лижну палку вставляється стальний штир довжиною 0,8-1 см, який попереджає просковзування назад лижної палиці. Лижні палиці підбираються у відповідності зі зростом лижника. Для пересування класичними способами лижні палки повинні у вертикальному положенні доходити до середини плечового суглобу, а для пересування коньковими способами – палки повинні бути на 15-20 см довше.
